Поради для батьків майбутніх першокласників

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий водночас. І, як не дивно це звучить, складніше у цій ситуації мамам і татам, а не самому майбутньому першокласнику. Часом батьки мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому. Саме тому   ми спробуємо відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя.

  1. Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом в співпраці зі школою та громадкістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
  2. Обов’язково постійно цікавтеся розвитком, навчанням й поведінкою ваших дітей, для цього відвідуйте всі заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з керівником і вчителями школи.
  3. Щоденно цікавтеся навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідність, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.
  4. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки,аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

  1. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. Л.С. Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».

7.Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.

8 Працюйте над розвитком пам'яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.

9.Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.

  1. 10. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію : брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно підтримувати в дитині впевненість і сміливість.
  2. 11. Намагайтесь вислухувати розповіді дітей до кінця, не перебиваючи їх. Обговоріть ці події, проаналізуйте свою і дитячу думку, виробіть спільні шляхи до розв’язання різних проблем. Будьте порадником і наставником дитини у всіх питаннях і проблемах.
  3. 12. Обов’язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

 Що повинен знати школяр, ідучи до школи:

  1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.
  2. Місце праці батьків, їх посади.
  3. Шлях від школи додому і назад.
  4. Знати й виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці ,в школі.
  5. Відкривати й закривати двері квартири.
  6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

 Домашнє завдання батькам

  1. Розкажіть дитині про свій родовід ( прадіди, прабабусі, родичі);
  2. Намалюйте разом родовідне дерево, розмістіть на ньому фотографії.
  3. 3. Доберіть разом з дитиною до кожного режимного моменту образний віршик, прислів’я, приказку, використовуючи їх під час вмивання, прибирання, приготування їжі
  4. Виявіть природні здібності дитини, її нахили, інтереси, хобі. Разом складіть програму розвитку і вдосконалення тих задатків, стежте за дотриманням плану, цікавтеся ним щоденно, підтримуйте.
  5. 5. Спробуйте визначити тип темпераменту дитини, враховуйте особливості її поведінки в спілкуванні з нею. (Ви маєте знати, коли і де можна сказати дитині не завдаючи їй психологічної та моральної шкоди). Тоді можете розрахувати та взаєморозуміння і хороші стосунки.
  6. 6. Передплатіть для дитини дитячу газету чи журнал, регулярно просіть переказати прочитане, обговорюйте, аналізуйте вчинки, поведінку, слова людей, друзів, товаришів, сусідів, знайомих, ведучих телепередач, акторів.
  7. 7. Розподіліть між членами сім’ї постійні домашні обов’язки й завдання, обговорюйте їх виконання, фінансовий стан сім’ї, доходи і витрати.
  8. 8. Вивчіть і визначте свій тип авторитету для дітей (за Макаренком), його позитивні й негативні сторони, активізуйте самоконтроль.
  9. 9. Придивіться, як ваша дитина спілкується з дорослими, ровесниками.
  10. 10. Чи добре знаєте ви друзів вашої дитини, їхні родини? Як діти проводять дозвілля? Чи відпочиваєте ви на природі?
  11. Чи знаєте ви мрії і плани вашої дитини на майбутнє? Чи схвалюєте її вибір професії, її думки про сім’ю, родину, сімейні свята, відпочинок?
  12. 13. Чи можете ви назвати себе помічником, наставником, вихователем дитини?

 

Навчання в початковій школі організовується за єдиним чотирирічним терміном. Період навчання дитини в 1 класі є особливо важливим. У цьому віці з ігрової діяльності поступово формується навчальна діяльність, якою починає оволодівати дитини. Ця діяльність вимагає від першокласників не лише значного розумового напруження, а й більшої фізичної витривалості, вольових зусиль. Тому навчання учнів 1 класу здійснюється з урахуванням особливостей фізичного і психічного розвитку дітей, їхніх вікових та індивідуальних можливостей.

 Готовність до школи визначається взаємозв’язаними компонентами: фізичною готовністю (станом здоров’я і фізичним розвитком), інтелектуальною і особистісною готовністю.

  Особистісна готовність характеризує уміння дитини орієнтуватися в навколишньому світі, запас її знань, ставлення до школи, самостійність дитини, її активність і ініціативу, розвиток потреби в спілкуванні, вміння встановити контакт з однолітками і дорослими.

 Інтелектуальна готовність дитини до школи включає в себе розвиток фонематичного слуху, здорового сприймання, образних уявлень, розвиток таких психічних процесів, як сприймання, увага, спостережливість, пам'ять, уява, а також розумовий і мовленнєвий розвиток.

 Для зарахування дитини до 1 класу батькам слід подати заяву на ім’я директора, копію свідоцтва про народження дитини та медичну картку встановленого зразка. Недопустимими є проведення іспитів, тестування, співбесід з метою перевірки знань учнів (за виключенням, коли дитина вступає до спеціалізованої школи).

 Відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу для першокласників, які відвідують ГПД, необхідно організувати щоденний 1,5 год. відпочинок (сон), а також не менше, ніж 1,5 годину прогулянку на свіжому повітрі. Навчальний план для учнів початкової школи, в т. ч. і для 1 класу розрахований на 5- денний робочий тиждень. Навчання першокласників здійснюється за семестровою структурою.

 Термін проведення канікул визначається відповідно до режиму роботи загальноосвітнього закладу. Їх тривалість протягом року не повинна бути меншою 30 днів. Навчальний рік розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 31 травня.

У початковий період навчання дитини в 1 класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду. Для учнів 1 класу особлива увага приділяється:

 - організації гарячого харчування;

 - облаштуванню кімнат для відпочинку (сну);

 - приміщень для організації рухливих ігор;

 - обладнанню відокремлених гардеробів;

 Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я учнів, їх моральному та громадянському вихованню. З цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками , медичними працівниками, шкільним психологом, учителями-предметниками, вихователем ГПД.

Результатами такої співпраці є:

 - краще вивчення індивідуальних можливостей та стану здоров’я кожного першокласника;

 - здійснення особистісно зорієнтованого навчання та виховання;

 - спільна підготовка і проведення батьківських зборів;

 - бесіди з батьками на психолого-педагогічну тематику тощо.

Створення сприятливих умов для безболісної адаптації дітей до систематичного шкільного навчання, зняття статичного напруження першокласників при виконанні навчальних програм з усіх предметів забезпечується при складанні розкладу. Доцільно чергувати протягом дня навчальні предмети природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури, основ здоров’я, музичного та образотворчого мистецтва, трудового навчання. Середа або четвер рекомендується планувати у розкладі як розвантажувальний день. У цей день можна проводити уроки з предметів оздоровчо-фізкультурного та мистецького спрямування.

 Під час адаптаційного періоду частину уроків можна проводити в ігровій кімнаті, , на уроках – екскурсіях, прогулянках, іграх.

 Тривалість уроків для учнів 1 класу становить 35 хв.

 Тривалість перерв між уроками має бути не менше 15-ти хвилин, великої перерви після 2-го уроку – не менше 30-ти хв, або двох малих перерв по 20 хв після другого і третього уроків. На великих перервах організовується харчування та активний відпочинок учнів.

 Організація навчання здійснюється за навчальними програмами, розробленими відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти. У процесі навчання одним з найважливіших завдань є формування у першокласників ключових і предметних компетентностей.

Прийоми та методи роботи з дітьми мають бути спрямовані на формування:

 - організаційних умінь і навичок;

 - загально мовленнєвих;

 - загально пізнавальних;

 - контрольно – оцінних умінь і навичок.

Домінуючою під час навчання дитини в 1 класі має бути ігрова діяльність. Домашні завдання першокласникам не задаються. Навчальні досягнення учнів 1 класу оцінюються вербально.

 Під впливом різноманітних чинників шкільного життя позитивні уявлення про себе, сформовані в дошкільному віці, у 1 класі піддаються серйозним випробуванням. Навчання пов’язане не лише з успіхами, а частіше з невдачами, помилками. Першокласник прагне утвердити себе в новій ролі, шукає опори у ставленні вчителів до себе, бажаючи, щоб дорослі помічали його позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня цілу гаму гострих переживань. Радість і задоволення досягненнями в навчанні створюють позитивний емоційний фон стосунків з учителями та однокласниками, покращують рівень засвоєння знань. Почуття гіркоти, невдоволення невдачами можуть спричинити зниження самооцінки, зневіру, конфлікт з оточуючими.

 Важливо на уроках і вдома створювати такі умови, коли невдоволеність від невдачі спонукатиме дитину шукати кращі способи навчальної діяльності. Педагогічна оцінка має бути тактовною, не акцентованою на невдачах дитини, а здатною створювати сприятливий емоційний фон для подолання труднощів.

 Слід навчити учня сприймати оцінку як показник рівня знань і вмінь, а також розуміти, що оцінюються його конкретні дії.

 Важливе завдання виховання першокласників – цілеспрямоване формування самооцінки. За сприятливих умов навчання і виховання у дітей починає формуватися правильна самооцінка, яка стосується особистісних якостей, досягнень і можливостей. Створюючи такі умови слід враховувати індивідуальні особливості кожного учня, і перш за все, виділяючи ознаки, які свідчать про тенденції формування у них самооцінки. Похвала, заохочення як вчителя, так і батьків допомагають зняти негативний вплив невпевненості в собі, в той час як осуд – посилює його. Такій дитині важливо дати можливість реально добиватися хороших результатів у роботі, а потім допомогти правильно їх оцінити і в коректній формі привернути увагу однокласників.

 Не слід протиставляти дітей одне одному. Можна порівнювати лише певні досягнення учня. Стимулюючим буде порівняння роботи з тим, як працювала дитина раніше, проте не вдаватися до порівняння успіхів чи невдач окремих учнів.

 Водночас доцільно вчити дітей здійснювати не лише самооцінку, а й взаємооцінку, колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює почуття своєї значущості в колективі, сприяє увідомленню турботи про нього товаришів.

 Вміло користуючись у роботі з першокласниками педагогічною оцінкою, вчитель і вихователь закладають основи для формування в них умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулюють розвиток навчальних мотивів, створюють атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримки в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однокласниками.

 Починаючи із перших батьківських зборів, доцільно вести зошити «Скарбничка для батьків», куди добирати матеріали, які були б цікавими та корисними і де могли б робити помітки батьки.

 Пам’ятаймо, що дитину виховують кожна хвилина життя, кожен куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

 Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?

 Вдома у жодному випадку не можна дублювати школу.  Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

 Як підготуватися до першого вересня?

 Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

 Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

 Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

 Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання.Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання   казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

  Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно переперевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

Які типові прояви стресу і дезадаптації?

Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

Дитина проявляє необгрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

Дитина відмовляється йти в школу.

Як можна знімати стрес?

Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).

Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)

Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).

Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).

Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця).

Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

Страхи (нічні страхи).

Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.

Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів.

Яскраво виражена агресія.

Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?

 Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті  головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається, що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є.

Що не може бути зроблене без участі батьків?

 Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня.

Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися?

  Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).

Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

З першого вересня до цього додаються:

підготовка столу до виконання домашньої роботи;

збір портфеля;

підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?

  По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.

Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.

             

Т Е С Т

(за допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість Вашої дитини до школи)

Відповідайте на запитання «так» або «ні»

  1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи?
  2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого навчитися?
  3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюща й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання?
  4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими?
  5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)?
  6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно?
  7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати?
  8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад?
  9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети?
  10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти?
  11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)?
  12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах ( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)?
  13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)?
  14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)?
  15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками?
  16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах?
  17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки?
  18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою?
  19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами?
  20. Їй подобається розфарбовувати або малювати?
  21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені?
  22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку?
  23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)?
  24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана?

Порівняйте свої відповіді з ключем.

Ключ відповідей:

***Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь.

***Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь. Підрахуйте загальну кількість балів.

Якщо сума відповідей становить:

20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань.

15-19 балів, Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі.

14 і менше балів, кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

Батьки і діти – це любов і сльози,

 Це вічне щастя і одвічний біль,

 Це – сонце і тепло, сніги й морози,

 Мед на вуста й на вічні рани сіль.

 Як на троянді – колючки і квіти,

 Так і в житті є радість і печать,

 Високі мрії й дуже різні діти…

 Чому таке трапляється, на жаль?

 Всім хочеться все мати в ідеалі,

 Причому, водночас і без зусиль.

 Щоб щастя без труда й печалі

 Пливло саме у руки звідусіль.

 Та у житті такого не буває,

 Й запам’ятати треба, в чому річ;

 Зоря щаслива лиш тоді засяє,

 Якщо трудитись будеш день і ніч.

 А діти – це і щастя, і турбота,

 Відповідальність і тривога теж,

 Без відпочинку й вихідних робота,

 Любов така, яка не має меж.